У травні представники благодійної організації «Асоль» здійснили робочий візит до столиці Болгарії — м. Софія, де відвідали два ключові осередки підтримки українців, це Інтеграційно-освітній центр «Український вулик» та Ситуационен Център «Отворени Врата».
Ці структури відіграють важливу роль у житті вимушено переміщених осіб з України, які знайшли прихисток на території Болгарії внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.
Інтеграційно-освітній центр «Український вулик» був створений, як простір для інтеграції, навчання та культурного розвиту українців, які були змушені покину свою країну. Особливість, цього центру полягає в тому, що значна частина його ініціатив була реалізована самими вимушено переміщеними особами. Жінки, які втратили дім, змогли не лише адаптуватися в нових умовах, а й взяли на себе активну роль в організації дозвілля, освітніх гуртків та волонтерської допомоги. Саме українські мами створили дитячі творчі студії, групи для раннього розвитку та підтримку для інших родин. Багато з них стали координаторами напрямків та ведуть майстер класи з рукоділля, проводять читання, організовують святкові заходи. Такі ініціативи, не лише згуртовують українське населення в Болгарії, а й допомагають долати психологічну ізоляцію та втрату зв’язку з домом.
Другим ключовим візитом став Ситуационен Център «Отворени Врата», який здійснює системну роботу з координації допомоги для вимушено переміщених осіб.
Його функції включають:
— облік та реєстрація переселенців;
— юридичні та соціальні консультації;
— допомогу в пошуку житла, працевлаштування, оформлення документів;
— медичну новігацію та підтримку в адаптації до болгарської системи охорони здоров’я;
— посередництво між вимушено переміщеними особами та органами державної влади Болгарії.
Завдяки діяльності Центрів, українські родини не залишаються наодинці з проблемами. Тут вони отримують необхідні інструменти для поступової інтеграції в новому середовищі, зберігаючи при цьому свою культурну ідентичність.
Історія в котре показує, що: справжнє тепло людських сердець не знає кордонів і національностей.
Як у XVIII столітті, в період Османського іга, українські землі стали прихистком для болгарських переселенців. Зокрема, в південних регіонах України, таких як Бессарабія, в яких й досі збереглися болгарські громади, та які є невід’ємною частиною культурного розмаїття нашої країни. І сьогодні, в складний для України час, Болгарія, як країна-господар, відкриває двері українцям різних національностей, які були змушені залишити свої домівки через війну. Ця взаємна підтримка свідчить про глибоку солідарність, історичну тяглість дружби між народами та справжнє європейське братерство, засноване на співпереживанні й спільних цінностях.
