Кожна родина, яка шукає свого Захисника, має право знати правду.
І це не «прохання», не «бюрократія», не «чекайте, ми вам зателефонуємо».
Це — норма Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
Саме він встановлює єдині правила: як подати заяву про розшук, які обов’язки мають державні органи, як повинна надаватись інформація, і яку підтримку отримує родина.
Кожен запит — має бути опрацьований.
Кожен крок — прозорий.
Кожен орган — відповідальний.
Що гарантує Стаття 6 Закону?
– Право родини на достовірну інформацію.
Про місцеперебування людини, обставини зникнення, можливу загибель чи місце поховання — якщо воно відоме.
– Право подати заяву і отримувати оновлення про хід розшуку.
Не здогадками, не чутками — а офіційними відповідями, передбаченими законом.
– Обов’язок державних органів інформувати родину.
Вчасно, у встановленому порядку, без «відписок».
– Право на соціальний захист.
Пільги, допомога, підтримка — це гарантовано законом, а не «залежить від ситуації».
– Можливість долучати громадські організації та ініціативи.
Громадськість має право бути залученою до пошуку за згодою поліції — і отримувати необхідну інформацію для ефективного розшуку.
– Право на безоплатну правничу допомогу.
Кожна родина може звернутися по юридичну підтримку — безкоштовно.
За кожним пунктом закону стоїть реальна родина, реальна історія, реє реальна мама, дружина чи дитина, які чекають.
І їхнє право знати правду — беззаперечне.
