Допомога морякам

Компенсації та порядок їх виплати зазвичай визначаються Конвенцією MLC 2006, а також умовами трудового контракту моряка і колективною угодою (договір між профспілкою та судновласником). Найчастіше йдеться про відшкодування медичних витрат (medical expenses), оплату лікарняного (sick pay), компенсацію за стійку втрату працездатності (disability compensation) та компенсацію у разі смерті моряка.

Конкретні строки, суми та умови залежать від контракту/угоди (наприклад, у формах на кшталт ITF UNIFORM TCC), тому важливо мати на руках копії документів і медичні підтвердження.

Якщо моряк госпіталізований через хворобу або травму під час роботи, компанія має забезпечити медичну допомогу та госпіталізацію за власний рахунок до моменту, коли допомога більше не потрібна, або до репатріації моряка. Після репатріації умови залежать від причини: при хворобі часто встановлюється обмежений строк за наявності медичних документів, а при травмі оплата може тривати до встановлення постійної непрацездатності або стільки, скільки потрібно лікування.

Щоб підтвердити право на оплату, зазвичай потрібні медичні документи та фіксація факту списання/репатріації.

Якщо моряка списали в порту через хворобу або травму, йому зазвичай гарантується оплата базової зарплати (та передбачених надбавок/овертайму за умовами контракту) до моменту репатріації. Після репатріації може виплачуватися допомога за лікарняним за ставкою базової зарплати протягом строку, встановленого контрактом або колективною угодою.

Якщо непрацездатність настала внаслідок нещасного випадку, виплата базової зарплати може тривати до одужання або до офіційного встановлення постійної непрацездатності.

Компенсація зазвичай виплачується, коли травма призвела до постійної втрати працездатності, що підтверджено компетентною медичною установою. Розмір компенсації залежить від відсотка втрати працездатності, який визначається за процедурою, передбаченою контрактом/колективною угодою.

Якщо моряк не погоджується з висновком лікаря, призначеного судновласником, можливий альтернативний огляд і, за потреби, визначення ступеня втрати працездатності “третім лікарем”, рішення якого є остаточним (якщо так прописано в угоді).

Факт нещасного випадку зазвичай фіксується у судновому журналі та актах розслідування (адміністрацією судна/підприємства). Для суден під прапором України може застосовуватися акт за формою Н-1, якщо це передбачено процедурою.

Чим повніша первинна фіксація події та медичні документи, тим простіше підтвердити підстави для компенсацій.

Найчастіше компенсацію отримує “next of kin” – найближчий родич (бенефіціар), якого моряк зазначив у трудовому договорі або колективній угоді. Якщо такий бенефіціар не визначений, отримувачі можуть встановлюватися за законодавством (наприклад, утриманці).

Умови виплати залежать від контракту/угоди: інколи компенсація передбачена лише у разі смерті внаслідок нещасного випадку, а в деяких угодах – незалежно від причин смерті.

Деякі контракти передбачають виплати вже за фактом зникнення безвісти (якщо не встановлено самогубство). Але частіше виплати прив’язані саме до факту смерті моряка.

У багатьох випадках підставою для компенсацій стає рішення суду про визнання моряка померлим. За законодавством України звернення до суду можливе після спливу визначеного строку з моменту події (6 місяців).

Першочергово варто вимагати від судновласника (або через крюїнг) офіційні документи: звіт про розслідування, підтвердження пошукових робіт береговою владою, а також копії трудового контракту і колективної угоди, де визначені можливі компенсації. Родина має право знати обставини зникнення та які саме заходи вживалися для пошуку.

Додатково можна звертатися до консульських органів України для сприяння у пошуках і комунікації з місцевою владою, а також використовувати міжнародні ресурси на кшталт реєстрів зниклих моряків для збору інформації та доказової бази.

У “ризикових” портах важливо суворо дотримуватися політик компанії та процедур безпеки: посилити контроль доступу на судно, уважно ставитися до вантажів/контейнерів, відвідувачів, ремонтних бригад, провізії, а також фіксувати підозрілу активність. Додаткове освітлення, перевірки пломб та спостереження за зоною біля корпусу судна можуть знизити ризики.

Якщо вже стався арешт або затримання, потрібно негайно повідомити консульську установу, зв’язатися з профспілкою, поінформувати рідних і вимагати юридичну допомогу. Важливо не підписувати документи іноземною мовою, якщо зміст незрозумілий, та наполягати на присутності перекладача і, за можливості, консульського працівника під час слідчих дій.

Не варто реагувати на вакансії без чітких контактів та офіційних реквізитів, а також на пропозиції “вирішити питання” за гроші. Перевіряйте компанію: наявність офісного телефону, сайту, корпоративної пошти, відгуків у профільних морських спільнотах і форумів. Якщо нав’язують платні “послуги” (віза, сертифікати, документи) як умову працевлаштування – це типовий ризиковий сигнал.

Якщо будь-які платежі все ж вимагають, наполягайте на документальному оформленні, чітко зазначених підставах і строках, та здійснюйте оплату офіційно через банк з отриманням фінансових документів.

Для базової перевірки судна (назва, IMO, прапор, рік побудови, маршрут, поточне місцезнаходження) можна використовувати відкриті міжнародні сервіси на кшталт MarineTraffic або VesselFinder. Для глибшої перевірки (менеджмент, реєстр, страховики, затримання, перевірки, порушення) часто використовують Equasis.

Додатково корисно переглядати профільні морські форуми та перевіряти компанії/судна на санкційні ризики. За потреби можна звертатися до профільних організацій або фахівців, які допомагають з перевіркою.

Моряк має базові права на справедливий розгляд, доступ до захисту, перекладача та розуміння суті звинувачень. Перший практичний крок – зв’язатися з дипломатичним представництвом або консульською установою України в країні перебування та вимагати консульського сприяння.

Також критично важливо залучити адвоката, який знає місцеве законодавство, та не підписувати документи, якщо вони незрозумілі. Родичам, якщо немає контакту з консульством на місці, варто повідомляти про ситуацію до відповідних підрозділів МЗС України.

Якщо судновласник не платить або екіпаж фактично “покинутий”, потрібно повідомити профспілку (якщо моряки є членами), яка може ініціювати переговори та юридичні дії. Ефективним механізмом часто є звернення до морського юриста/адвоката в країні, де знаходиться судно: це може дозволити ініціювати стягнення боргу та забезпечити репатріацію через юридичні процедури щодо судна.

Додаткові гарантії можуть діяти, якщо судно ходить під прапором держави, що ратифікувала MLC 2006, оскільки Конвенція передбачає фінансове забезпечення на випадок abandonment та механізми захисту прав моряків.

Потрібно одразу повідомити консульські служби у країні перебування судна, а також профспілку моряків. Паралельно варто звернутися до морського юриста в країні порту – юридичні інструменти часто дозволяють добитися репатріації та виплати боргів, зокрема через заходи щодо судна.

Якщо судно/порт пов’язані з юрисдикціями, що ратифікували MLC 2006, можуть працювати додаткові механізми: звернення до морської адміністрації прапора судна, адміністрації порту та імміграційних органів, а також інформування МЗС своєї країни для організації повернення додому.